Місто Рені має слов’янську назву, хоча на перший погляд слово здається запозиченим. За часів Київської Русі тут була річкова пристань, що мовою того часу звалася рені. Збереглися також відомості про те, що слов’яни називали цю місцевість Перунова Рень (Перун — язичницький бог грому й блискавки; назва, очевидно, ще дохристиянська, а втім, цей бог жив у свідомості слов’ян ще не одне століття за християнства). Слово рень (засвідчене в Іпатіївському літописі 988 р.) означало «коса», «мілина»; було ще слово ринь — підводна кам’яна або глиняна гряда. У сучасній нам мові збереглося рідковживане слово рінь — «грубий пісок».
Стародавня історія
Рені відноситься до числа прадавніх поселень на узбережжі Дунаю. Знайдені на його території археологічні пам’ятники відносяться до четвертого сторіччя до нашої ери. Рухаючись в західному напрямі, люди утворили спочатку поселення біля озера Ялпуг, потім досягли річки Прут, заснувавши недалеко від його впадіння до Дунаю нинішнє місто Рені, яке пройшло період давньогрецької колонізації. У другому столітті до нашої ери сюди прийшли римляни. У нижній течії Дунаю вони споруджували фортеці, що служили плацдармом для розширення своїх кордонів.
Середні віки (IV–XII)
Східні слов’яни стали селитися на березі Дунаю на початку IV століття. У X—XII століттях Рені входив до складу Київської Русі, а потім Галицько-Волинського князівства і, пізніше, князівства Молдовського. Краєм його зачепила і татаро-монгольська Золота Орда.
Османська імперія (1621–1821)
Місто було завойоване османами, які дали йому назву Томарово. Ця назва досі відома жителям місцевих сіл міської громади.
Молдовське Князівство (1821–1862)
У цей період Рені належало Молдовському князівству.
Румунія (1862–1877)
З приєднанням Молдовського князівства до Румунії місто стало частиною румунської держави.
Російська імперія (1877–1917)
У цей період Рені входило до складу Російської імперії (Бессарабська губернія). Населення Придунав’я значно зросло за рахунок козаків, які хлинули сюди після знищення на початку XIX століття Запорізької Січі. У 1915 році Рені відвідав цар Микола II.
Румунія (1918–1940)
З розпадом Російської імперії разом зі всією Бессарабією Рені перейшло під румунську юрисдикцію. З 1925 до 1938 року місто входило в Ізмаїльський жудець, а в 1938–1940 роках перебувало в складі цинуту Дунеря. У 1937 році населення Рені становило 12,761 осіб. У 1932 році був затверджений румунський герб міста.
Українська РСР (1940–1991)
Рені увійшло до складу Радянського Союзу. Період бурхливого розвитку міста. Морський порт Рені став найбільшим транспортним вузлом. З провінційного містечка Рені перетворилося на індустріальний районний центр, що динамічно розвивається. В порівнянні з румунським періодом населення міста зросло більш ніж вдвічі.
1963-1970 роках Рені відносилось до міст обласного підпорядкування.
Україна (з 1991)
З 1991 року Рені знаходиться в складі України. Як і багато міст на пострадянському просторі, Рені переживає економічний занепад. Потужність морського порту в порівнянні з радянським періодом зменшилася в 10 разів. У березні 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про спеціальну економічну зону „Рені“». Його реалізація сприяє залученню інвестицій для відродження старих і створення нових підприємств на території ВЕЗ, розвитку соціальної інфраструктури міста. У 2005 році «найвільніші економічні зони» були закриті.
